Про жінок і для жінок – у Полтаві коучиня Наталія Шульман проводить ефіри з експертками на тему прав жінок, видимості проблем жінок і не тільки. Під час зустрічей обговорює різні проблеми, з якими стикаються жінки та спільно із експертами й експертками шукає можливі варіанти як їх вирішити. Днями відбувся ефір про соло-мам (жінок, які виховують дітей без батька, самостійно). Як живеться соло-мамам в Україні, які у них є проблеми і чому про них не говорять уголос, що можна зробити, аби виправити ситуацію – про це Наталія Шульман говорила із полтавською соціологинею Оленою Стрельник 17 лютого. «Фундамент» записав основні тези, які звучали під час ефіру.
За статистикою, яку навела Наталія Шульман, в Україні на 2020 рік 821,2 тис. домогосподарств, в яких діти не мають одного з батьків. Це 16,9% від усіх домогосподарств. З них 94,2% не мають батька.
Як говорить Олена Стрельник, приблизно кожна п’ята жінка в Україні – соло-мама, яка народила дитину в поза офіційному шлюбі. Але є припущення, що переважна більшість жінок перебувають у фактичному партнерстві з чоловіками. Просто не реєстрували шлюб. Серед причин цього – додаткова підтримка від держави, виплати на дітей для офіційно одинокої категорії матерів. Такі жінки можуть бути розлученими, вдовілими – офіційного статусу такі жінки в Україні не мають. Таких в Україні приблизно 860 тисяч сімей. Є і одинокі тати, але, говорить Олена Стрельник, як правило, в такому випадку в сім’ї було щось трагічне, наприклад, чоловік – вдівець.
Проблема соло-мам – вони невидимі за своїми проблемами
Жінка розлучена і виховує дитину сама. Аліменти в розмірі трохи більше тисячі гривень – риторичне запитання чи достатньо такої суми для розвитку дитини.
«Ми є, але нас не видно» – коучиня Наталія Шульман говорить про досвід соло-мам. Наводить приклад, якщо жінка самозайнята і виховує сама при цьому дитину, то зазвичай не може сказати, що їй важко. Навпаки – вдаватиме, що все добре. Називає це ефектом Інстаграм-життя, яке рулить (оскільки прийнято в суспільстві вважати, що Інстаграм – це про успіх та щасливе життя – прим.авт). Імітуватиме благополуччя, робитиме вигляд, що в неї все добре. Бо говорити про себе – означає «нариватися» на жалість або відсторонення. Суспільство не любить людей, які говорять про складнощі.
З цього виникає проблема дискусії позитивного мислення. Чи є така позиція безпечною для жінки? Людина – істота соціологічного складу розуму. Тому, якщо людині немає що їсти, має не закриті базові потреби, то дуже важко витягти себе позитивним мисленням. Ця ж ситуація небезпечна й тим, що покладає на жінку повну відповідальність за все, що відбувається у її житті. При цьому варто враховувати, що люди мають різні стартові можливості: народилися в різних умовах, мали чи не мали підтримку, здорові чи не здорові. Олена Стрельник переконана, концепція «думай позитивно і не скаржся» покликана приховувати нерівність стартових можливостей.
Соціологиня також наводить ще один аспект, гендерно обумовлений: коли жінка говорить про свої проблеми чи про домашнє насильство, вона може зіштовхнутися з наріканням на кшталт «хіба ти не знала, за кого виходиш заміж», «треба було спершу десять разів подумати, перш ніж народжувати від нього дітей». Все це стає перешкодою тому, аби жінки говорили про свої проблеми. Коучиня Наталія Шульман переконана: жінка не мусить обов’язково мислити лише позитивно, бо це – шкідливо.
Жінок вчать тому, що розлучення – це дуже погано. Але розпізнати, наприклад, аб’юзера на ранніх етапах стосунків важко. Чи є в Україні підручники для підлітків про те, як будувати здорові стосунки та як розпізнати аб’юз на ранніх стадіях розвитку стосунків? Олена Стрельник говорить про брак такої літератури, натомість говорить про поширену в суспільстві позицію «сама винна». Це змушує жінок мовчати про свої проблеми.
Рівень розлучень неможливо змінити ніякими освітніми програмами. В Україні практично не існує культури цивілізованих розлучень чи партнерських стосунків, якщо вони не були офіційно зареєстрованими. Більшість розлучень породжують так звані «батьківські війни». І якщо ми не можемо домогтися зменшення рівня розлучень, то можемо домогтися формування культури стосунків батьків після розлучення.
Коли батько дитини, намагаючись «покарати» матір своєї дитини, шукає шлях зменшення розміру аліментів, то карає не жінку, а дитину. Зменшує рівень аліментів – зменшує рівень доходу своєї дитини.
Настрій жінки – це те, що вона їсть
За продукування серотоніну відповідає білок. Тобто якщо людина їсть білкову їжу, серотонін виробляється в організмі. В інакшому випадку серотонін не виробляється. Якщо говорити про соло-мам у, зазвичай це жінка, обмежена в фінансах. І першою у списку на урізання бюджету стоїть дорога білкова їжа – сир, м’ясо. Тому, щоб покращити самопочуття, жінці іноді треьа просто спочатку покращити якість харчування. Дешеві білки – горох чи сочевиця – можуть бути у раціоні, але чи достатньо цього? Якість харчування впливає на можливість позитивного мислення. А якість харчування залежить від доходу сім’ї.
Кожна п’ята родина, де мама сама виховує дитину чи дітей, економить на харчуванні. Кожна друга – економить на харчуванні і одязі. Такі дані озвучила соціологиня Олена Стрельник.
150 тисяч жінок в Україні (рахуючи від 860 тисяч сімей, в яких х жінки самі виховують дітей) не можуть нормально поїсти – не мають збалансованого повноцінного харчування. Наслідок – не можуть достатньо комфортно себе почувати. На дітях, скоріше за все, жінки не економлять. Особливо стосовно дитячого харчування.
Зазвичай мами, які самі виховують дітей, погоджуються на низько оплачувані роботи, говорять Шульман і Стрельник. Це стосується і жінок загалом, не лише одиноких мам. Чи може жінка жити гідно поза партнерством із чоловіком? Уявіть виховательку дитячого садка чи медичну сестру, які працюють сьогодні в Україні за шість тисяч гривень. Як вижити жінці з дитиною чи з дітьми на ці гроші? 99% жінок працюють у сфері освіти та медсестрами, де рівень заробітної плати мінімальний.
Коли запитати одиноку маму, яка працює за мінімальну зарплату про її мрії чи плани, чи скаже вона про відпочинок на морі? Швидше за все, відповідь стосуватиметься питань особистого здоров’я.
Одинока мама не може фізично використати на повну інструмент доступності відпочинку чи власного дозвілля через брак коштів на це.
Мама починає працювати з дитиною на руках – це означає подвійний стрес. Соло-мама закриває собою всі потреби родини: догляд за дитиною, заробляння коштів для сім’ї і бути при реалізації логістики для життя в розвитку дитини радісною. Бо – дивитися текст вище – суспільство схвалює позитивне мислення. Та таке подвійне навантаження на жінку – непомітне. Але так само «непомітно» підводить жінку до того, що їй стає потрібною кризова психологічна підтримка.
Встигати все, не скаржитися – чи може соло-мама справитися з цим? Питання риторичне, але, як показує ефір з аргументами Наталії Шульман і Олени Стрельник, про проблеми соло-мам потрібно говорити. Це необхідно для того, аби зробити таких жінок видимими у суспільстві, а їх проблеми – такими, які можна вирішити на всіх можливих рівнях.
Автор: Надія Кучер
