Октябрський районний суд міста Полтави призначив 850 гривень штрафу чоловіку, який вдарив по обличчю головну редакторку онлайн-видання “Коло” Тетяну Цирульник.
Таке рішення суд ухвалив 8 вересня, визнавши його винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 ККУ (Умисне легке тілесне ушкодження), повідомила Тетяна Цирульник.
“Я не задоволена кваліфікацією кримінального порушення за цією статтею, мені б хотілось, щоб мого кривдника судили за ч.1 ст.345 ККУ: “Погроза або насильство щодо журналіста”, але дії Бурмаки Віталія кваліфікували за ч.1 ст.125 ККУ: “Умисне нанесення легких тілесних ушкоджень”. Це було дуже важливо і для мене, і для журналістської спільноти, щоб покарали саме за напад на журналіста. Бо я прийшла 9 травня до Вічного вогню не гуляти, а робити репортаж, за що мене й було бито”, – сказала Тетяна Цирульник.
Водночас журналістка зауважує й свою вину у цій ситуації.
“Якби я вдягнула кепку з лого Kolo.news або жилетку PRESS, або той клятий бейджик-посвідчення журналіста, то, мабуть, мене б усе одно ударили, але це дало б підставу кваліфікувати справу саме як напад на журналіста! Насправді законодавство не змушує журналістів носити на видному місці бейджик, можна й у сумці носити і показувати на вимогу. Але якщо немає бейджика на видному місці, тоді у суді вам буде дуже важко довести, що ваш кривдник бив вас саме за те, що ви виконували свою роботу журналіста. Буде просто напад на підставі раптової неприязні. (Хоча іноді можна отримати саме за бейджик, і Революція Гідності таких прикладів знає багато)”, – сказала журналістка.
Крім того, Тетяна Цирульник розповіла, що нападник намагався у суді виставити її у негативному світлі.
“Начебто він “наводив у операторів справки і ті сказали, що я провокаторка”. Клявся, що я бігла за ним з криком “пі…с” і назвала таким “хто не любить Україну, а любить мужчину”. Так, я цитую, бо записувала на диктофон засідання суду, це закон дозволяє. Це брехня, по-перше на роботі та ще й у публічному місці журналісти розуміють, що вони – обличчя видання і поводяться відповідно. По-друге, я ніколи не вживаю образ такого типу. Його каяття було швидше ниттям: що поганий журналіст зняв побиття на відео, яке побачила донька мого кривдника, яка живе закордоном, побачили сусіди, друзі і колеги – і його відсторонили від роботи фотографом у одному з поважних закладів Полтави. Втратив халтурку”, – сказала Цирульник.
Протягом трьох років після рішення суду, за словами журналістки, вона має право подати ще цивільний позов.
“Я хочу, щоб мій кривдник знав, що протягом трьох років він може очікувати позов”, – сказала журналістка, додавши, що подасть позов, якщо він спробує з нею сконтактувати.
Також Тетяна зауважила, що боїться за свою безпеку:
“Я, мабуть, вже не зможу себе почувати в безпеці поруч з колегами. Один журналіст знімав відео, але інший просто повернувся спиною”.
9 травня в Полтаві невідомий чоловік штовхав та вдарив по обличчю журналістку, головну редакторку видання “Коло” Тетяну Цирульник. Інцидент стався біля Меморіалу солдатської слави під час покладання квітів. Один з учасників акції покладання квітів прийшов з портретом свого батька. Присутня там журналістка назвала це російськими наративами, порівнявши з проросійською акцією “Безсмертний полк”. На суперечку дуже агресивно відреагував інший чоловік, який спочатку з нецензурною лайкою запропонував Цирульник “йти звідси”. А після заперечень, що це публічне місце, яке вільне для всіх, чоловік спершу силою виштовхав журналістку з простору перед меморіалом, потім вдарив її по обличчю.
За цим фактом поліція відкрила кримінальне провадження за частиною 2 статті 345-1 Кримінального кодексу України (“Погроза або насильство щодо журналіста”). Внаслідок нападу Тетяна Цирульник отримала легкі тілесні ушкодження.
Текст: Надія Кучер
