
До початку широкомасштабної війни вона організовувала у Полтаві просвітницькі екологічні акції, популяризувала серед молоді екоцінності. Зараз Ірина Коноз екологічну діяльність змінила на волонтерство – координує у Полтаві пункт видачі речей для переселенців «Тепла Кофта».
Як налагодити збір речей з ефектом zero waste
В перші дні роботи пункту видачі одягу волонтери, розповідає Ірина Коноз, привезли речі, які небайдужі полтавці приносили в Свято-Успенський собор.

Волонтерка згадує, це був різний одяг. Деякі з речей виявилося, були у непридатному стані. Ірина розповіла, це були брудні, порвані, траплялися речі з неприємним запахом.
– Деякі речі навіть довелося викинути на смітник. А робити це мені, екологічній активістці, було дуже важко, – говорить волонтерка.
Ірина Коноз у повсякденному житті дотримується методу zero waste, що означає нуль відходів. З цієї причини їй було важко викидати одяг, який пропонувати до використання переселенцям було неприйнятно. Волонтерка ділиться, як вдалося вирішити проблему, залучивши свій досвід екологічної активістки.

– Частину речей ми відсортували, вони виявилися придатними для плетіння маскувальних сіток, – розповіла Ірина Коноз.
Як працює пункт видачі речей для переселенців
Зараз у місті працює дві точки видачі речей для переселенців. Можна підібрати одяг і взуття дорослим та малечі; ковдри, подушки, постільну білизну. Усе це – безкоштовно для переселенців.

Перше приміщення, згадує Ірина Коноз, знайшли дуже легко. Це офісне приміщення волонтерам надали безоплатно.
– Ми завантажили його вщент коробками та мішками з речами, навіть було важко ходити приміщення. Друге приміщення я шукала так, щоб воно було недалеко, а його розміщення можна було легко пояснити тим, хто у Полтаві уперше. І приміщення знайшла за 15 хвилин! – каже Ірина.
Розповіла про деякі особливості роботи волонтерського пункту:
– До нас приходять дуже різні люди. Є такі, хто бере лише постіль, рушник, ковдру. Бо планує їхати далі і не хоче мати з собою зайвих речей. Є люди, які шукають все для комфортного побуту у Полтаві. Буває, помічаємо людей, які приходять на пункт вдруге, а то й втретє. Помічаємо, обирають лише нові речі. Тому ми робимо все можливе для того, щоб люди не зловживати, проводимо з ними роз’яснювальну роботу, – розповіла Ірина Коноз.
Не лише одягом зігрівають, а й словом
Ірина Коноз також додала, що навколо обох пунктів видачі речей згуртувалися класні волонтерки. Волонтерка розповідає, що вони не лише одягом та речами першої необхідності допомагають. А ще й емоційно підтримують переселенців, обіймаються з відвідувачами, пропонують чай.
– Іноді виступаємо в ролі таких собі психологів, слухаємо історії переселенців. Ми зробили графік чергування волонтерок, щоб це був неповний робочий день. Дівчата по півдня працюють, потім змінюють одна одну. Бо ж постійно на ногах, підіймають важкі коробки чи мішки, слухають про життя відвідувачів – це важко морально, – ділиться Ірина і зауважує, зараз до волонтерство долучилися дівчата з Харкова.
Волонтерка й сама зізнається, часом їй буває важко. Але щоб не впадати у депресивний стан, завантажує себе по максимуму.
– З дому йду о восьмій ранку, повертаюся за кілька хвилин до сьомої, встигаю повернутися до початку комендантської години. Буває, відчуваю часом розчарування від того, що замало, недостатньо роблю. Що інші роблять більше. Та думаю про свою роботу і відчуваю радість, – ділиться волонтерка. – Нещодавно, наприклад, знайшла ще одне приміщення. Також радію, коли вдається знайти для людей якісь класні речі.
Ірина ділиться, її найбільше тішать посмішки людей та розуміння, що вона й інші волонтерки можуть переселенцям чимось допомогти. Підтримати не лише, підібравши необхідний одяг, а й словом.
Тож Ірина разом зі своєю командою однодумиць продовжує втілювати в життя принципи свідомого споживання та стиль «екофрендлі» – допомагає збирати, підбирати, сортувати речі. А поняття «екофрендлі», яке означає «бути дружнім до природи» набуло нового, ширшого значення – бути дружніми до тих, хто потребує допомоги.
Фото: зі сторінки Ірини Коноз у соціальній мережі Фейсбук
Автор: Надія Кучер