Повномасштабна війна в Україні триває вже понад півроку, і кожен з нас тримає свій фронт, наближаючи перемогу. Через масовані ракетні обстріли, тимчасову окупацію окремих громад, жителі мусять шукати більш безпечне місце. Люди втратили відчуття дому, але завдяки єдності, притаманній українцям, процес адаптації до життя у нових громадах відбувається, трансформуючись у співпрацю і міцну дружбу. До вирішення питань інтеграції переселенців долучилася Громадська спілка «Громадські ініціативи України».
В рамках проєкту «Соціальна адаптація під час кризи» було створено інтеграційні центри, проводяться різні заходи – екскурсії, тренінги, толоки і воркшопи. Саме так люди знайомляться, отримують нові можливості для партнерства і співпраці у майбутньому.
Є вже і успішні історії людей, яким вдалося адаптуватись і інтегруватись у життя нової громади, а також спрямувати енергію на нову для себе діяльність. Перша історія про переселенця з Харкова – Дениса Холодьоніна.
Він покинув все, і разом з родиною поїхав, коли війна прийшла у рідний Харків. Вони поїхали на кілька тижнів, але вже протягом багатьох місяців будують життя в Омельнику, що на Полтавщині. Історія міцної дружби і співпраці, історія переселенця, який не склав руки, не втратив надію, зміг адаптуватись до нових реалій і продовжив суспільно-активне життя у новій громаді.
До початку повномасштабного вторгнення ворога Денис Холодьонін жив у Харкові, працював на улюбленій роботі. Денис – фаховий інженер електроніки, на виробництві він займався налагодженням та роботизацією обладнання, електронікою та електромережами у великій міжнародній компанії. Але 24 лютого назавжди змінило його життя, як і життя всіх українців, розпочалась повномасштабна війна! Через масовані обстріли родина з маленькою дитиною була вимушена залишити домівку і виїжджати до більш безпечного населеного пункту. У підсумку родину гостинно прийняли в Омельнику. Про складнощі адаптації, про нові знайомства, про громадську діяльність на відповідальній посаді та плани на майбутнє ми поспілкувались з Денисом.
– До Омельницької громади нас евакуювали в березні. Компанія, в якій я працюю, дуже допомогла у важкий момент, взяла на себе повністю всі організаційні питання з евакуації співробітників і їх родин, від планування маршрутів і транспорту до пошуку безпечних місць перебування, здійснювала всебічну підтримку. Нас з комфортом розселили у санаторії, як у тимчасовому місці перебування. Пропонували евакуюватись далі, у Західні регіони, але ми з родиною прийняли рішення залишитись в Омельнику, перш за все, зважаючи і на сприятливу безпекову ситуацію, що було вирішальним фактором, – розповів Денис.
Громада, розповідає чоловік, прийняла нас дуже добре.
– Допомагали у вирішенні гуманітарних питань, навіть пропонували матеріальну допомогу. Одразу вразила доброзичливість незнайомих людей, щире бажання допомогти. Складнощів у цілому не було, – говорить переселенець.
Зараз Денис – голова батьківської ради школи.
– У Харкові в мене не було досвіду громадської активності. Але, скажу так, добрі ініціативи – вони завжди підтримуються. Приймаючи рішення залишитись в Омельницькій громаді, ми брали до уваги ще один важливий момент – навчання дитини. Донька йшла в перший клас, і для нас було важливо, щоб навчання за можливості відбувалось або оффлайн або ж у змішаному форматі. Тож, коли до мене, як до батька майбутнього першачка, звернулись за допомогою в обладнанні укриття, я, звісно відгукнувся, як і багато інших. Ми взялися до роботи разом з іншими батьками, від себе я додатково запропонував допомогу в обладнанні електромережі, бо то є мій фаховий профіль. Під час робіт ми познайомились з жителями громади, з представниками адміністрації школи, і вже першого вересня ми всі були не просто знайомими, а справжніми друзями. Вважаю, що для успіху, завжди треба не просто проявляти ініціативу, а справою доводити. Мабуть, саме за ініціативність і активність люди висловили мені довіру, за що вдячний, і мене було обрано головою батьківської ради школи, – говорить Денис.
Після перемоги чоловік з родиною планує повернутися до Харкова. Переконаний, вдома, у рідному місті, знадобляться кожні руки для відновлення і відбудови міста.
– Але що я можу точно сказати вже зараз: добрі відносини, що склались у нас з жителями Омельницької громади, міцна дружба і співпраця обов‘язково продовжаться. На меті багато спільних ініціатив, цікавих ідей для співробітництва у майбутньому, і ми обов‘язково все це реалізуємо, – переконаний чоловік.
Поради переселенцям для адаптації на новому місці з власного досвіду Дениса:
Незважаючи на відчуття гніву на ситуацію, важливо продовжувати жити далі, робити суспільно важливі справи. Віднайдіть сенси, ставте мету, треба продовжувати працювати заради майбутнього нашої країни і наших дітей! Додам також про вдячність.
Треба бути вдячним громаді, яка гостинно прийняла вас, людям, що у важкий момент життя підставили плече і надали допомогу.
Порада всім, хто наразі перебуває гостем у громаді: даруйте позитив, намагайтесь бути корисними і активними, пропонуйте допомогу, беріть участь у заходах. Усе це єднає, створює умови для розвитку і наближає омріяну мить перемоги.
Приклад успішної інтеграції – це, перш за все, про людей, про їх вміння опанувати емоції і діяти навіть у критичних ситуаціях, підтримувати інших у важку хвилину, єднатись навколо біди, і через складнощі та їх спільне вирішення, шукати нові можливості задля власного розвитку, розвитку громади і майбутнього всієї України.
За інфоромацією Громадської спілки «Громадські ініціативи України»
