Кожен зараз тримає свій фронт і наближає своїми зусиллями перемогу України. Аграрний фронт також важливий, тому ми поспілкувалися з Сергієм Фроловим, директором департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОВА. Запитали про основні проблеми та виклики у сфері сільського господарства Полтавщини в контексті війни, цьогорічної посівної кампанії та майбутніх жнив.
– На відміну від областей, де були чи тривають бойові дії, сільгоспвиробникам Полтавщини все одно довелося проводити посівну в складних умовах. Чи вдалося аграріям нашої області виконати план посівів, складений до війни? Які були зміни у планах через війну? Загалом яка на Полтавщині ситуація із посівною кампанією станом на зараз?
– Мабуть, почну з організаційних моментів. Питань щодо «засівати чи не засівати» не виникало – однозначно засівати. Були певні проблеми у дрібних господарств, які не мали запасів – там ми намагалися допомогти. Головні організаційні питання, пов’язані з весняною посівною кампанією – стислі строки проведення робіт і необхідність працювати у комендантську годину. Тому начальник ОВА Дмитро Лунін затвердив обласну робочу групу по сприянню і проведенню необхідного комплексу робіт. На порядку денному, яким займалася група, гостро стояли питання пересування сільськогосподарської техніки польовими дорогами та проведення робіт у комендантську годину. Це було відрегульовано наступним чином: була створена група у WhatsApp, до якої приєдналися всі територіальні громади. Так ми безпосередньо комунікували з аграріями і збирали дані щодо робіт в нічний час: місце проведення, кількість техніки та іншу важливу інформацію. Ці дані акумулювала громада і направляла до місцевого штабу територіальної оборони. Тому під час патрулювань питань вже не виникало. Забігаючи наперед скажу, що цей алгоритм буде працювати і під час жнив. Навесні потреба у такому алгоритмі була гостріша, бо посівна проходить і вночі, а жнива, зазвичай, приблизно до 21.00-22.00. Друге питання стосувалося пересування дорогами загальнодержавного значення. Навіть у мирний час часто виникали питання з патрульною поліцією, коли техніка йшла трасою. Ми це питання також врегулювали, в усіх територіальних громадах були телефони оперативного чергового патрульної поліції, якому повідомляли: на якій ділянці доріг буде пересуватися техніка, скільки одиниць, номери тощо. Окрім цього, ми створили базу даних наявності добрив, посівного матеріалу, засобів захисту, яку довели до сільгоспвиробників. Завдячуючи цьому комплексу заходів нам вдалося оперативно та організовано провести польові роботи за планом. В одиничних випадках, коли фермери не могли своїми силами провести роботи, ми рекомендували організувати спільний обробіток з іншими господарствами. Окремо була проведена робота зі створення резерву пального. Все це в комплексі дало можливість засіяти 1 мільйон 400 тисяч гектарів.
– З якими проблемами зверталися аграрії та як вирішували?
– Найчастіше аграрії до нас зверталися з питань вилучення техніки та бронювання працівників. Тут комунікація була дуже тісна. Держава встановила обмеження на кількість вилученої техніки. У першу чергу, військових цікавлять вантажні машини, іноді екскаватори. Така техніка потрібна на всіх етапах польових робіт, і якщо в господарстві, наприклад, всього дві машини, і одну з них вилучать – це просто зупинить всю роботу. Під час жнив такі машини будуть перевозити збіжжя. Доводилось виходити безпосередньо на військових, пояснювати і переконувати. І треба віддати їм належне – вони нас чули і йшли назустріч. Хоча і я прекрасно розумію військову потребу у такій техніці зараз. Іншим важливим питання стало бронювання. Якщо піде в армію агроном, без якого посівна у господарстві відбудеться не так, як треба, – це проблема. Або якщо піде працівник, який вміє користуватися складною технікою вартістю у мільйони гривень. Бронювання відбувається за відпрацьованим алгоритмом. Спершу підприємства безпосередньо звертаються до Мінагрополітики за встановленою формою. Далі Мінагрополітики опрацьовує та передає дані на Мінекономіки. Мінекономіки опрацьовує отриману інформацію і передає на Міноборони і тільки тоді Міноборони видає наказ про бронювання. Потім з цим наказом сільгоспвиробники мали йти до центрів комплектації (військкоматів). Як бачимо, дуже забюрократизована система. І в таких умовах нам вдалося забронювати 13 тисяч працівників. Зараз процес продовжується, звернення йдуть. Та основні моменти вже відпрацьовані. 13 тисяч працівників – це багато чи мало? Загалом у сфері працює близько 25 тисяч, тобто ми забронювали майже половину. Всі працівники розподілені на 3000 с/г підприємств, які зареєстровані у Полтавській області. З них відносно великих підприємств близько 800, а 2200 – фермерські господарства. З цих 2200 фермерських господарств реально працюють 1800, решта створені на папері. З 1800 фермерських господарств, які працюють, 70% мають до 100 га землі. Це зовсім мало. Кажучи про 13 тисяч заброньованих працівників, я говорю, в першу чергу, про підприємства.
Чи є на Полтавщині фермерства-«переселенці» та які результати дали «Сади Перемоги»
– Скільки агропідприємств частково переїхали на Полтавщину? Мається на увазі харчова, переробна галузь, тваринництво.
– Міграція відсутня – від нас не виїхали і до нас не заїхали. Відверто кажучи, на Полтавщині висока конкуренція щодо використання землі, і не так просто знайти якусь вільну ділянку. Напередодні війни вільних ділянок на Полтавщині не було, всі землі оброблені. У нас бувають інші проблеми – розорюють сінокоси та пасовища, бо окремим аграріям «не вистачає» своєї землі, з ними ми працюємо через різні інспекції. Інші фермери вважають, що їм достатньо грошей, а земля хай попарує. Але такі думки можна почути лише від людини, у якої 50-100 га. А коли господарство на 5 000 га, то виробник прагне всю площу чимось засіяти. Тому повідомлення, ніби якісь великі компанії відмовляться від посіву – фейки.
– Якими є результати кампанії «Сади Перемоги» на Полтавщині?
Кампанія «Сади Перемоги» дійсно так називається, але це не про сади. Це про використання усіх ділянок землі, де можуть бути вирощені овочі, ягоди, висаджені плодові дерева. Це використання кожного клаптику землі задля компенсації втрат виробництва на окупованих територіях. І, як ви вже знаєте, на Полтавщині немає необроблених земель.
– Садівництво в області з початку весни зросло чи на рівні минулорічних показників?
– Загалом на Полтавщині близько 6 000 га садів. Раніше ми щороку збільшували площі садівництва десь по 100 га. На це були спрямовані і обласна, і державні програми, які на період воєнного часу призупинені. На цей рік є реальні плани посадити 40 га садів та ягідників, з них вже посаджено 5 га садів і 3 га ягід відповідно. Процес продовжується, людям реально є що посадить на ці 40 га. Щорічне збільшення площ садів – це вже стабільний і налагоджений процес. До того ж, на Полтавщині більше 2 000 га садів, які вже втратили свій плодоносний стан, тож їх треба викорчовувати.
– Звідки ці 40 га? Якщо область вже не має вільних площ.
– По-перше, зі згаданих старих садів. Це питання вирішується сільгоспвиробниками спільно з громадами. Так сталося, що переважна більшість земель багаторічних насаджень не була розпайована з 90-их років. І зараз ці території поступово, за процедурами, стають власністю громад. Однозначно, старі сади треба викорчовувати, і вже напрацьовані механізми компенсації вартості розкорчовки, які містять вимогу – на місці має бути новий сад. Ще одним ресурсом є господарські двори, де раніше були ферми, тракторні бригади або польові стани. За встановленою процедурою виробники вивозять будівельне сміття, проводять рекультивацію земель і вводять ці ділянки в обіг.
– В області були випадки влучання ракет або їх уламків у фермерські господарства. Чи вже створений механізм державного страхування та/або часткової компенсації аграріям у таких випадках?
– Наразі єдиним механізмом є державний реєстр суб’єктів господарювання, які зазнали втрат. Згадані вами втрати вже подані у реєстр. Під час війни страхувати господарства або ніхто не візьметься, або під таку величезну суму страхових внесків, що потенційне відшкодування не покриє навіть витрачених коштів. Ми це питання порушували з міністерством, нам прямо сказали, що страхова компанія, яка захоче страхувати ризики під час війни – це, вірогідно, компанія, яка хоче отримати внески і зникнути. Зараз, під час війни, не варто і говорити про страхування.
Продовження читайте згодом.
Автор: Богдан Андрєєв
