Продовжуємо нашу бесіду з директором Департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОВА Сергієм Фроловим. Раніше ми розповідали про посівну в Полтавській області в умовах війни та проблеми з пальним. Зараз пропонуємо дізнатися, якого врожаю чекають в області та що буде з цінами на продукти.
– Які прогнози на Полтавщині щодо майбутнього врожаю? Особливо цікавить урожай соняшника, хліба/зернових, гречки. Чи є культури, які не сіяли раніше масштабно, але цього року – так, чи навпаки, чого цього року посіяли менше? Що буде з цінами на продукцію з нового врожаю?
– Полтавщина завжди була орієнтована на пізні культури: кукурудзу, соняшник, сою. Кукурудзою засіяли більше 600 000 га, соняшником – 380 000 га, соєю – 120 000 га. Це три основні культури нашої області. У попередні роки ми спостерігали тенденцію до зменшення площ посіву озимих культур на користь основних, які йдуть на експорт. Ми переконували аграріїв, апелюючи і до змін клімату, що не можна ризикувати, орієнтуючись на 1-2 культури. Було б краще, якби ми зробили акцент на культурах для внутрішнього споживання: проса, гречки, ярої пшениці. По цим позиціям відбулося збільшення площ посіву лише на близько 10% відносно минулого року – це небагато. Площі цукрового буряку навіть трохи зменшились. Озимими культурами засіяно 273 000 га, що десь на 10% більше, аніж у попередні роки. Озимина вийшла з зими хороша, практично вся підживлена. Але є і місцевості, де є проблеми з вологою через що гірше йде налив зерна.
– Щодо проблем з вологою. Де саме це актуальна проблема?
– Умовно можна було б сказати, що це південний регіон, але це неправильно! На півдні області, ближче до Дніпра, у Кобеляцькій громаді є така проблема. Є проблема і на окремих територіях Глобинської громади. Але, водночас, недостатня вологість спостерігається і в деяких господарствах Гадяцької громади, а це північ. Це проблема зміни клімату, через що осередки складних погодних умов розкидані по всій області. Та озимі культури в нормальному стані, і ми розраховуємо, що вчасно почнемо жнива. В середньому, за останні 10 років, це 1,2 – 1,3 мільйонів тон на сезон, іноді доходило до 1,5 мільйонів тон. Цього сезону плануємо намолотити близько 1 мільйона тон.
– Зрошення полів – це ж сезонна проблема? У чому її цьогорічна специфіка?
– Це проблема зміни клімату. Зрошення у нас відбувається лише в окремих регіонах області, а саме в Глобинській та Кременчуцькій громадах. Є підприємства, які свій будують бізнес саме на зрошенні, і в них це непогано виходить. Президент України підписав закон по об’єднання водокористувачів, який схвально сприймають аграрії. Цим законом передбачено передачу державних зрошувальних систему користування сільгоспвиробникам. Таким чином, об’єднання водокористувачів самі регулюватимуть роботу цих систем. Зараз, з введенням воєнного стану, впровадження цієї моделі загальмувалось. Та і практика показує, що зрошення, зазвичай, відбувається на площах, засіяних кукурудзою, соняшником, соєю – основними культурами нашої області. На площах, засіяних іншими культурами, наприклад пшеницею, зрошення відбувається рідко.
– Де зараз працюють зрошувальні системи? Яка проводиться робота, щоб зрошувальні системи були всюди, де це необхідно, зокрема у Кобеляцькій громаді?
– У нас кілька державних систем на півдні області. Одна державна зрошувальна система, яка технічно здатна покрити площу до 10 тисяч га, зараз працює не на повну потужність і покриває близько 6 тисяч. Там свій комплекс проблем: під час розпаювання хтось отримав землі, які вкриваються цією системою, хтось ні; якісь господарства зацікавлені в зрошенні, якісь ні. Не всі сільгоспвиробники зацікавлені в зрошенні тому, що це додаткові витрати. Інша зрошувальна система також працює не на повну потужність. Причини ті самі – кожен власник сам приймає рішення, наскільки йому це потрібно. Ще є третя зрошувальна система, яка років 15 назад непогано працювала. Та зараз вона на консервації, і її перезапуск потребує чималих коштів на відновлення і ремонт. В умовах воєнного стану кошти на це витрачатися не будуть.
Про ситуацію з зерном
– Скільки кредитних коштів залучили аграрії Полтавщини? В яких районах найбільше?
Основною була програма компенсації вартості кредитів. Програмою могли користуватись невеликі підприємства, я маю увазі ті, у яких менше 10 000 га. Вона передбачала отримання кредиту до 50 мільйонів гривень. На Полтавщині близько 800 підприємств отримали кредити на 2,3 мільярда, з них 1,3 мільярда під портфельні гарантії. Портфельні гарантії – це ситуація, коли держава бере на себе гарантію 80% кредиту. Це дуже сприятливо для малих підприємств, у яких не вистачає майна під заставу, тоді як банки не хочуть брати в заставу майбутній урожай. Деякі банки кредитують під заставу врожаю, але з таким коефіцієнтом, що не вистачить землі. За інформацією міністерства, на сьогодні обсяг допомоги, який був виділений на рівні держави, вичерпаний. Кредитування у банках відбувається на різних умовах. Приватбанк працює з господарствами, у яких від 100 га землі. А на Полтавщині 70% фермерських господарств менші. Деякі інші банки кредитують господарства від 5 га. Були випадки, коли до нашого департаменту звертались виробники, просили допомоги в отриманні кредиту. Приблизно десятку підприємств ми допомогли.
– Яка ситуація з українським експортом с/г культур? Скільки зерна попереднього сезону ще не експортовано з України? Яка орієнтовна сума збитків виробників?
– Трохи зрушив з місця експорт продукції, але на сьогодні її рух все ще слабкий. Звідси виникає проблема відсутності місць для зберігання нового урожаю. Зараз уряд України спільно з партнерами з Європи і світу намагаються вирішити питання реалізації української продукції. У нас іншого вибору немає, цю тему треба відпрацювати. Прозвучало, що будуть будувати два термінали, що дозволить прискореними темпами переставлять на інші колії вагони або цистерни, і цим пришвидшувати рух товарів. Питання не лише у збитках сільгоспвиробників, які поки що не підраховувались, але вже ясно, що це мільярди. Питання й у продовольчій безпеці світу. Державі вдалося переконати європейців зняти ввізні мита, що по деяких продуктах здешевлює витрати до 50%. На міждержавному рівні опрацьовуються перспективи використовувати для експорту Дунай, порти у Польщі та Німеччині. У нас на початку польових робіт скаржилися на великих зернових трейдерів. Коли частина зерна стоїть в одеських портах, трейдери не можуть розрахуватися з аграріями. А те, що лежить на елеваторі не рухається взагалі.
«Полтавщина щороку виробляє 5-6 мільйонів тон зерна» – які очікування нового врожаю
– Україна є одним з найбільших в світі виробників соняшника та кукурудзи. Яка частка в експорті цих культур Полтавщини? Як на цю ситуацію впливає війна?
– Війна впливає на експорт соняшника та кукурудзи так само, як і на експорт інших культур. Полтавщина щороку виробляє 5-6 мільйонів тон зерна, тому серед інших областей України ми як не на першому, так на другому місці за обсягом виробництва. Це створює високу питому вагу області в експорті, 25-30% якого складає аграрна продукція. Загалом, за січень-березень 2022 року Полтавська область експортувала агропродукції на 130 мільйонів доларів. З огляду на проблему реалізації продукції, ми очікували різких змін у структурі посіву, які не відбулись. Соняшник, кукурудза, соя – посіяли стільки ж, скільки і минулого року. Полтавщина залишається великим гравцем з вирощування саме пізніх культур, а оскільки вони пізні, то будемо сподіватись, що до моменту їх достигання закінчиться війна.
Автор: Богдан Андрєєв
