Домашнє насильство під час війни: як на Полтавщині допомагають потерпілим жінкам

Під час повномасштабної війни проблема гендерно зумовленого насильства, зокрема, домашнього насильства, залишається актуальною.  Розповідаємо, які рішення втілюють на Полтавщині, щоб протидіяти проблемі та як допомагають жінкам-переселенкам боротися із кривдниками. 

Що таке гендерно зумовлене насильство та чому його замовчують

За даними ГУ Національної поліції України в Полтавській області, протягом минулого року до поліції Полтавщини надійшло понад 12 тисяч повідомлень про домашнє насильство. Підтвердилися 7800 випадків. 

Нерідко жінки уникають звернень в поліцію чи соціальні служби, або ж за деякий час змінюють своє рішення і забирають заяву. Серед причин – жінкам часто немає куди йти або не знають, до кого звернутися по допомогу, або ж соромляться осуду. Гендерно зумовлене насильство, зокрема, домашнє насильство, часто залишається невидимим та, як наслідок, непокараним. 

Публікуємо кілька історій про жінок, які вимушені були переїхати на Полтавщину у зв’язку з бойовими діями на території їхнього регіону. Одна жінка врятувавшись від росіян, потрапила у іншу небезпеку – зазнала домашнього/гендерно зумовленого насильства. Інша потерпіла насильства від російських окупантів. Історії подаються анонімно, з дозволу БО “Світло надії”. 

Історія перша. Ірина

• Ірина з чоловіком переїхали з зони бойових дій у безпечніший регіон. Утім, абсолютної безпеки жінка не отримала. Після переїзду почалися сварки з чоловіком, він почав її ображати, принижувати, застосовувати емоційне, психологічне насильство. Під час однієї з таких сварок жінка викликала поліцію, після чого переїхала у Полтаву, де довелося шукати житло. Ірина змогла знайти прихисток у БО “Світло надії”, отримати психологічну допомогу. Вікторія Мірошниченко, керівниця притулку для жінок, що опинилися в складних життєвих обставинах, розповіла про стан жінки. Переселенка потребувала консультації психолога. Перебувала в такому стані, що навіть не могла працювати. 

Вікторія Мірошниченко зауважує, що допомогти жінці подолати домашнє насильство можна, якщо вона сама хоче собі допомогти. 

– Важливо, коли жінка розуміє, що їй потрібна допомога, наприклад, психолога. І важливо, коли жінка приймає допомогу, – каже Вікторія Мірошниченко. 

Історія друга. Катерина

• Ця історія сталася з Катериною, коли вони з чоловіком перебували в окупації. Родина не встигла евакуюватися на момент окупації. У дім, де жила Катерина з родиною – кількома дівчатками підліткового віку, зайшли російські військові. Росіяни принижували жінку, говорили, що “зробимо з тобою все, що захочемо. Звільни нам будинок”. Доньок Катерина два тижні ховала від окупантів у підвалі, боячись того, що можуть з ними зробити росіяни. Після того, як вдалося врятуватися і виїхати з окупації у Полтаву, Катерина працює з психологом. Про те, що довелося пережити, поки в будинку перебували російські військові, говорити не хоче.

Як пояснює правозахисна організація “Ла Страда”, гендерно зумовлене насильство – це насильство проти людини через її приналежність до певної статі. Як правило, найчастіше потерпають жінки. Таке насильство не завжди позбавляє життя, але майже завжди підриває здоров’я, порушує безпеку та незалежність. 

Гендерно зумовлене насильство буває: 

• фізичне;
• економічне;
• психологічне;
• економічне. 

Проблему гендерно зумовленого насильства у суспільстві, як правило, применшують, а то й зовсім замовчують. Найчастіше це спостерігається у сільських громадах, розповідає Вікторія Мірошниченко.

– Мало хто бажає розповідати, особливо, якщо мова про згвалтування. Бояться, що хтось дізнається, відчувають сором, – говорить Вікторія Мірошниченко. – Відтак, кількість звернень менша, ніж кількість випадків гендерно зумовленого насильства, зокрема, згвалтувань. 

Така ж тенденція, говорить керівниця полтавського притулку для жінок, і щодо інших видів гендерного насильства. Часто самі жінки, вважаючи побутові сварки, образи дріб’язковими випадками, воліють мовчати про проблему.

– Більше звернень від жінок з міста, аніж від мешканок сільських громад. У місті жінки більше відкриті та готові до змін. До того ж, населення у містах значно більше, відповідно й звернень. У невеликих територіальних громадах взагалі проблема зі ставленням до проблеми домашнього насильства. Має місце терпимість до таких випадків, мовляв, це відбувається через стреси у зв’язку з війною тощо, стереотипи на кшталт “завжди так жили”. Тобто, дуже важко донести саму проблему домашнього насильства, – говорить керівниця притулку для жінок. 

Притулки та шелтери для жінок у Полтаві: як працюють, хто може звернутися

Жінка хоче змінити своє життя, піти від кривдника, але, приміром, не має власного житла чи коштів для оренди. Рішенням , можуть стати притулки та шелтери. 

У Полтаві такі заклади відкрили кілька громадських організацій. Найвідоміший діє – при БО “Світло надії” вже кілька років. Потерпілі від домашнього насильства можуть безоплатно проживати, отримувати соціально-психологічну підтримку. З міркувань безпеки адреса засекречена, але звернутися за допомогою можна цілодобово. 

Отримати можна не лише тимчасове житло, а й необхідну допомогу та підтримку  залежно від індивідуального випадку. Проживати в притулку можуть як жінки, які мають статус внутрішньо переміщеної особи, так і без такого статусу. Також; жінки з дітьми.

• З початку повномасштабної війни,  розповідає керівниця закладу, за допомогою зверталися до ста жінок. 

– Зараз у притулку живуть дві жінки-переселенки з дітьми, а. загалом 27 жінок. Це полтавки, які потерпали від домашнього насильства, – зазначає Вікторія Мірошниченко та ділиться деталями роботи. – Співпрацюємо з поліцією. Коли вони отримують виклик і він стосується домашнього насильства, таких жінок переадресовують до нас, а ми спілкуємося, з нею, щоб розуміла – є альтернатива, можливість перебувати не під одним дахом з кривдником. Є ті, хто може допомогти, – пояснює Вікторія Мірошниченко.

Громадська організація “Бюро гендерних стратегій і бюджетування” у Полтаві за підтримки донорів та партнерів організувала шелтери, у яких можуть безкоштовно проживати жінки-переселенки з дітьми, постраждалі від домашнього насильства чи ті, які опинилися у складних життєвих обставинах. Зокрема, три такі з листопада 2022 року діють у Полтаві та Нових Санжарах. 

• Звернутися до ГО  “Бюро гендерних стратегій і бюджетування”  щодо можливості безкоштовного проживання можна за телефоном 067-38-34-64.

Також у грудні минулого року в Кременчуці запрацював центр допомоги постраждалим від насильства. Центр має дві житлові кімнати з меблями, постільною білизною, гігієнічними засобами. Є іграшки для дітей, кухня з різною побутовою технікою та посудом, все необхідне обладнання для гігієни та прання. Кризовий центр запрацював за сприяння міської влади Кременчука та фонду ООН у галузі народонаселення UNFPA у рамках програми «Міста, вільні від домашнього насильства».

• Контакти Кременчуцької мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства: 0976432968 або 0662500133.

Сексуальне насильство під час війни

Сексуальне насильство в умовах війни – особливо чутлива тема. Зокрема, через те, що допомога людям, постраждалим від сексуального насильства, в умовах війни ускладнена багатьма обставинами. На територіях, де ведуться активні бойові дії чи які тимчасово окуповані російськими військовими, важко чи навіть неможливо отримати не тільки правову, а й медичну та психологічну допомогу. Про це зазначають у правозахисній організації “Ла Страда”. Які існують форми сексуального насильства (за даними “Ла Стради”,  кожну з них вважають воєнним злочином):

• зґвалтування
• погрози зґвалтування
• каліцтво статевих органів

• примусова проституція
• примус дивитися на сексуальну наругу
• сексуальне рабство 

• примусова вагітність
• примусовий аборт
• примусове оголення. 

У “Ла Стаді” пояснюють алгоритм, як діяти постраждалій особі, якщо сталося сексуальне насильство. Головне – подбати про фізичну безпеку. Далі, за можливості, звернутися в місцеві правоохоронні органи (в поліцію або прокуратуру) та до юриста. За можливості, записати інформацію про кривдників (кількість, імена, позивні, зовнішність, уніформа, зброя, транспортні засоби, зміст розмов між собою та з керівництвом тощо), дату та час вчинення злочину, місце вчинення злочину (адреса чи позначка на карті). Зберегти одяг. Зробити фото та відео ушкоджень на тілі. Таку інформацію небезпечно зберігати, якщо потерпіла перебуває в зоні бойових дій чи окупації. Краще одразу надіслати в Офіс Генерального прокурора (після чого видалити зі свого телефона): за телефонами: 0 800 507 00, або 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal), через сайт https://www.warcrimes.gov.ua/, через телеграм-боти: @stop_russian_war_bot або @war_crime_bot, електронною поштою conflict2022.ua@gmail.com.

Як у Полтаві надають гінекологічну допомогу потерпілим від насильства 

Наприкінці минулого року у Полтавській області відкрили чотири гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу для жінок, постраждалих від насильства. Особливість такого кабінету – користуватися ним можуть жінки з інвалідністю, поважного віку. Для цього є спеціально облаштоване обладнання. А із жінками працюють психологи. Усю допомогу можна отримати безкоштовно та конфіденційно. 

– Психолог допомагає виявити приховані випадки сексуального насильства, – пояснювала під час відкриття гінекологічного кабінету безбар’єрного доступу у Полтавському міському пологовому будинку Маргарита Трипольська, спеціалістка у Полтавській та Харківській областях Фонду ООН у галузі народонаселення. 

Як розповіла Наталія Шкоденко, провідна спеціалістка ГО “Бюро гендерних стратегій та бюджетування”, загалом таких кабінетів у Полтавській області чотири: у  Полтаві, Миргороді, Лубнах, Кременчуці. 

Куди  можна звернутися за допомогою

Марина Зінюха, начальниця відділу зв’язків з громадськістю управління патрульної поліції в Полтавській області, тренерка з протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству, зазначає, яке покарання може отримати кривдник:

– Поліція допомагає постраждалим, направляючи їх у центри допомоги (такі як притулки та денні центри для постраждалих від насильства), і відповідає за покарання кривдників. Є кілька заходів покарання: заборона спілкуватись із постраждалими й наближатись до них на певну відстань. Таке обмеження може накласти поліція (тоді воно називається терміновим заборонним приписом терміном до 10 діб) або суд (тоді це обмежувальний припис тривалістю від 1 до 6 місяців з можливістю продовження). Ще – проведення з кривдником профілактичної роботи, направлення на проходження програми для кривдників, – розповідає Марина Зінюха. 

Покарання для кривдника:

• 173-2 КУпАП. Штраф від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Громадські роботи 30-40 годин або адмінарешт до 7 діб. Ті самі дії вчинені повторно протягом року – штраф від 20 до 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, громадські роботи 40-60 діб або адмінарешт до 15 діб.

• 126-1 ККУ. Громадські роботи 150 – 240 годин. Арешт до 6 місяців. Обмеження волі до 5 років. Позбавлення волі до 2 років. 

Також допомогти можуть у лікарні ( отримати медичну допомогу та задокументувати у медичній картці ознаки того, що з вами сталося – це допоможе притягнути кривдника до відповідальності, якщо звернетеся до поліції), департаменті соціального захисту населення (приймуть заяву про вчинення насильства та скерують вас для отримання необхідної допомоги), у суді (залежно від ступеню тяжкості насильства суд, зокрема, може до півроку обмежити доступ кривдника до вас та ваших дітей).

• 102 – Національна поліція України 
• 1547 – цілодобова, безкоштовна урядова Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.
• 0668295573 – Гаряча лінія БО «Світло надії».
• 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного) – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації.
• Safe Women. Чат-бот створений за ініціативи Міністерства соціальної політики України та Національної поліції України, за підтримки проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe), що фінансується Урядом Канади та впроваджується Alinea International. Розроблений для анонімного, швидкого і простого доступу до інформації про права і сервіси для потерпілих від торгівлі людьми та сексуального насильства. Дає можливість дізнатися про свої права, тематичні урядові гарячі лінії, центри допомоги, сторінку офіційного електронного звернення до органів влади.
• Police_helpbot. Чат-бот створений за ініціативою Міністерства внутрішніх справ України у тісній співпраці з ДП «Інфотех», Харківським національним університетом внутрішніх справ та Національною поліцією України для інформування населення про домашнє насильство, запобігання та протидії, про повноваження органів та установ, які здійснюють заходи з попередження домашнього насильства; надання підтримки та допомоги.  

Авторка: Надія Кучер