Днями на Полтавщині, зокрема у Диканській і Новооржицькій громадах, з ініціативи Полтавського офісу Інституту нацпам’яті демонтували й перевезли до філії Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі «Музей монументального мистецтва тоталітарної доби «Парк радянського періоду» в Спадщанському лісі три незаконні об’єкти, які підпадали під дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Про це повідомили у Полтавському офісі Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті. Там нагадали, що до символіки комуністичного тоталітарного режиму віднесено пам’ятники і пам’ятні знаки, присвячені подіям, пов’язаним з діяльністю комуністичної партії, із встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.
Зокрема, в експозиції музею буде пам’ятник Фрідріху Енгельсу, який розташовувався у селі Андріївка (підпорядковане Диканській селищній раді). «Вчення Маркса-Енгельса стало підґрунтям для утвердження комуністичних тоталітарних режимів на території України та інших країн Східної Європи. Активна меморіалізація одного із засновників марксизму і комуністичної ідеології Фрідріха Енгельса (зокрема, шляхом масового встановлення на його честь пам’ятників) була важливою складовою пропаганди Центральним Комітетом Комуністичної партії Радянського Союзу комуністичного тоталітарного режиму», – розповів регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.
Пам’ятник «Борцям за владу Рад» (у вигляді червоноармійця армії Семена Будьонного, «скульптурно одягненого у «будьонівку») знаходився поміж селами Великі Будища і Писарівщина, що так само належать до Диканської територіальної громади.
Також із села Вишневе (колишня, до декомунізації, назва Куйбишеве) Новооржицької селищної територіальної громади до музею помандрував пам’ятник російському більшовику Валеріяну Куйбишеву – одному із організаторів і натхненників червоного терору, члену Політбюро ЦК ВКП(б) (1930–1935), члену Оргбюро ЦК ВКП (б) (1922–1923, 1934–1935), секретарю ЦК ВКП (б) (1922–1923), члену ЦК ВКП (б) (1923–1927).
В Інституті нацпам’яті як центральному органі виконавчої влади висловили подяку за всебічне сприяння виконанню декомунізаційного Закону директору Путивльського державного історико-культурного заповідника Сергію Тупику, який подбав про виділення коштів на транспорт і пальне. А також Диканському селищному голові Сергію Давиденку, начальнику відділу культури виконкому Диканської селищної ради Євгену Онищенку та голові Новооржицької селищної ради Анатолію Тітенку. Вони зробили все, щоб вказані вище об’єкти не зруйнувалися, переймалися питанням перевезення до музею, знайшли демонтажну техніку тощо.
Пустовгар висловив думку, що впертість, недалекоглядність і небажання виконувати закон з боку органів місцевого самоврядування Лохвиці і Лубен спричинили цілком адекватну, нехай і жорстку реакцію з боку ГО «Гонор», активісти якої вдалися до акцій народної декомунізації у Лубнах і Лохвиці, де силоміць прибрали пам’ятники комдиву Червоної Армії Васілію Чапаєву та комсомольцям 20-х років.
– Тож, нехай конструктивний підхід очільників Диканської і Новооржицької громад стане добрим прикладом для: влади Карлівки, де відновили пам’ятник 1-му секретарю ЦК КПУ Миколі Підгорному і навіть розпорядження голови ОДА Олега Синєгубова ігнорують; для головного лікаря санаторію «Сосновий бір», котрий цілком серйозно у офіційній відповіді на ім’я голови УІНП Антона Дробовича запевнив, що тамтешній бюст Леніну є «рухомим пересувним експонатом» музею санаторію; для міського голови Горішніх Плавнів Бикова (на в’їзді до міста «красуються» масивні стели «Комсомольськ»); для голови Коломацької ОТГ Почечуна (на території громади – пам’ятники болгарським комуністам) та для інших посадових осіб, які ігнорують декомунізаційний закон», – підсумував Олег Пустовгар.
