Тривога – природна емоція людини у незрозумілих ситуаціях. А тривожність – відповідь нашого організму на тривалі стресові ситуації та події навколо. Відчувати тривогу та тривожитись – цілком нормально, оскільки це – захисний фактор, особливо в період, коли навколо низка подій та ситуацій, які не завжди залежать від нас.
Проте дуже важливо не допускати надмірного, а інколи і деструктивного, впливу тривоги на наше життя. В МОЗ пропонують кілька способів, які допоможуть повернути внутрішній спокій.
1. Пильнуйте дихання!
Дихальні практики помічні у моменти загострення тривожності. Спеціалісти рекомендують два способи використання дихальних практик:
«4-4-5»: Зробіть вдих на 4 рахунки і видих на 4 рахунки. Робіть це упродовж п’яти хвилин. Якщо вам вдасться вирівняти дихання, ви сповільните пульс. Це допоможе відчути спокій.
«4-7-8»: Глибоко вдихніть і видихніть. Потім зробіть вдих через ніс на рахунок 4, затамуйте подих, порахувавши до 7, і на рахунок 8 повільно видихніть. Приділіть цій вправі кілька хвилин.
2. Займіться фізичною активністю
Часто активність допомагає впоратися з тривожністю краще за інші практики. Дуже нервуєте? Вийдіть на недовгу прогулянку або займіться йогою. Фокус на тілі допоможе переключити увагу з тяжких думок.
3. Приділіть час побутовим справам і хобі
Любите прибирати чи мити посуд? Вишиваєте чи малюєте аквареллю? Будь-яка активна дія – це прекрасний спосіб відволіктися від тривожних думок.
4. Дотримуйтеся гігієни споживання новин
Якщо перегляд інформаційних сюжетів зумовлює у вас тривогу, вимкніть телевізор/гаджет. Спробуйте переглянути фільм, почитати книгу чи послухати заспокійливу музику. Дуже важливо навчитися «фільтрувати» інформацію, яку ви споживаєте з засобів масової інформації. Тож варто об’єктивно ставитися до почутих новин та турбуватися про гігієну споживання інформації в мережі.
Якщо ж вам не вдається впоратися з тривожністю самотужки, або ж вона порушує вашу взаємодію з друзями, колегами, близькими, погіршується ваша трудова діяльність, виникають проблеми зі сном та харчуванням, і така ситуація не минає впродовж тривалого часу – зверніться по допомогу до свого сімейного лікаря.
Автор: Анна Сидоренко
