На Полтавщині стартував процес позбавлення символьного публічного простору від імені одного із провідних ідеологів комуністичного режиму Максіма Горького. Про це повідомляє Полтавський офіс Інституту національної пам’яті України.
Рішенням виконкому Козельщинської селищної ради Кременчуцького району припинено роботу музею Максіма Горького у селі Мануйлівка.
– Сьогодні трудовий контракт з керівником поки що не укладається. Будемо думати над статутом музею: чи він буде краєзнавчий: з експозиціями про Козельщину і Козельщинський край; чи це взагалі буде музей Української слави чи Героїв України. Тобто він однозначно вже не буде музеєм Горького. З напрямком визначимося вже після нашої перемоги», – зазначив у інтерв’ю газеті «Козельщинські вісті» Козельщинський селищний голова Олександр Троцький.
А у селі Левенцівка Чутівської селищної ради Полтавського району погруддя російському «пролетарському» письменнику Максіму Горькому з ініціативи ГО «Декомунізація.Україна» демонтували і перемістили до Державного музею-заповідника в Путивлі «Парк радянського періоду». За даними Полтавського офісу УІНП в населених пунктах Полтавщини досі є чинними 54 топоніми на честь Горького, а пам’ятники йому досі бовваніють у місті Решетилівка та селах Середняки, Загребелля і Крячківка нашої області.
– Після смерті Горького за вказівкою Сталіна, вулицям, провулкам, паркам культури і відпочинку присвоювали ім’я цього улюбленця кремлівського диктатора. Це відбувалось у значній кількості міст і сіл Радянського Союзу. Проаналізували ситуацію на Полтавщині за даними Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України. З’ясували, що досі на 31 році новітньої незалежності і під час активної фази російсько-української війни ганебним спадком сталінщини лишається лишається 54 вулиці і провулки, що названі на честь Горького у більшості територіальних громад Полтавщини. Пропонуємо виконкомам сільських і міських рад при виборі нових назв враховувати норми Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у 20 столітті», а також вшанувати у назвах вулиць і площ Героїв сучасної російсько-української війни», – прокоментував регіональний представник Українського інституту національної пам’яті Олег Пустовгар.
Довідково: Горький Максим (псевдонім-справжнє ім’я Пєшков Олексій Максимович) – російський комуністичний «пролетарський» письменник, один із провідних ідеологів комуністичного режиму. Один із співтворців наклепницької комуністичної кампанії, спрямованої проти провідника українського визвольного руху, видатного борця за незалежність, голови Директорії УНР Симона Петлюри. Брав участь у процесі над убивцею Петлюри, поширив наклепи щодо його, начебто, антисемітизму, виступив на захист більшовицького кілера Самуїла Шварцбарда, був серед тих комуністичних пропагандистів, що закорінювали в масовій свідомості поняття «петлюрівщина», «петлюрівці» як «ворожі, буржуазні, антибільшовицькі явища». Заперечував право української мови на існування, активно співпрацював з НКВС, прославляв його роботу (див. «Правда» №242, 1933 р.), у 1934-36 рр. – голова спілки письменників СРСР. Максим Горький є засновником методу соціалістичного реалізму в літературі, який сприяв закріпленню ідеології більшовизму і зміцненню сталінського тоталітаризму в СРСР. Він називав українську мову «украинское наречие», також був автором лозунгу, який широко використовували комуністичні злочинці у часи сталінського терору 1937-1938 років та нині їх путінські послідовники з армії росії: «Если враг не сдаётся, – его уничтожают». Історики зазначають, що Максім Горький підтримував та схвалював систему комуністичних концентраційних таборів ГУЛАГ. Похований у Москві, на Красній площі.
